Ігор. Привіт. Дякую ще раз за технічку!!!!
А прикол весь в тому, що заманулося мені по полю хомячка вигуляти. Дріфт на травці. Я туди не раз заїжав. Та цьо всьо було коли канавка пересохша була.
Дома в мене повна хата гостей накликана на вечір. (21.08 в старшенького було Д.Н, і він в аккурант вернувся до-дому з Киева).
А я в кінці дня зустрів старого друга... Ну і після зустрічі соответственно запропонував підкинути його до-дому. Захали ще в магазину. Він купив собі до -дому диньку на вечір. Ідемо ми з Серьогою до нього. І тут поворот на зелене Дріфт-поле.
Ну і мисля - ну шо, давай!? На поле і троха дріфтанем...
Руль вліво і на поле. А там така тема: Половина болота вимощена битими кірпічами, Друга половина - лЁЁгкі говни. а за ними саме цьоє поле. Машина чиста.
Раніше в засуху - там було сухо. А тепер - ГОВНІІІІ.
Аккуратно на лисих бубнах проїхали туди. Покрутили пыруети на полі... Ну шо? Назад? Ну давай. Тим більше, якщо їхати другою дорогою то крюк в аж три кільометри.
Ну шо, давай тою ж дорожкою, тим більше я вже й так трохи запізнююсь...
Ну під"їхали ми до цієго броду. Я ж панімаю, шо не всьо так просто. Включаю ЗАБЛАГОВРЕМЕННО другу кнопАчьку і потихеньку (от фрайер
), прикиньте- потихеньку пробую проїхати ці льогкі говни, бо дома ж гості і машина чиста. Мойка зараз в мої плани ну ніяк не входить.
Проповз я тихенько ці всі говни і... вперся колесами в висипаний шутер. А він зіграв роль отбойника. Водою та гімінцем від колес зробилася для моїх сліків горочка, на яку вони не вишкреблись. Піздец. стали.
Давай тихенко назад по колії...
Хер. Зариваемось.
Розкачку давай. - жопа.
Сіли на пузо.
І тут звонить Аннушка: "Ну где ты? Все уже пришли. Мы тебя одного ждёмЪ"
Я канечьно: "Та я тут трохи застряв в одному місці. Але вже закінчую. То скоро буду. Але ви мене не чекайте і сідайте за стіл."
Далі звоню на "Швидку допомогу" Ігорю.
Ігор - молодець!!! Справжній друг. Кинув всы своъ справи і вже за пів-години був на месте...
Ну а шо далі - то цьо ви вже побачили.
А. Ще є відео від Серьоги з ютуба:
ПіСі:
До-речі. Цьо вже складається певна традиція, що я засідаю на одне з днів народжень в нашій сім"ї і ти, Ігор, мене витягуєш...
Минулий раз тоже була днюха і тоже мене чекали дома...
Дякую тобі за оперативну допомогу, без тебе я б в ці дні залишився без стопки в руках.